До річниці виводу військ з Афганістану!

Сучасне завжди знаходиться в дорозі з минулого в майбутнє. Це доводить подія 27-річної давнини, яка, за словами самих воїнів-афганців, перегукується з війною, що триває на Сході України.
Через Афганську війну пройшли близько 160 тисяч українців (це кожен четвертий радянський військовик в Афганістані), з них 269 – вихідці зі Стрийщини, зокрема 5 офіцерів, 18 прапорщиків, 32 сержанти та 24 солдати. 10 наших краян не повернулися до рідних домівок…
У 2008 році в Стрию урочисто відкрито пам’ятник «Синам Стрийщини, які не повернулися з Афганської війни». Автор монумента – член Національної Спілки художників, заслужений діяч мистецтв України Василь Ярич. Саме тут щороку, у день виводу військ з Афганістану збирається громадськість міста та району, воїни-афганці, їхні побратими, небайдужі городяни, щоб віддати данину шани полеглим на чужині нашим землякам.

Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.

АФГАНІСТАН…У брежнєвську добу «агонії розвинутого соціалізму» в наш лексикон чорним тавром впеклося це, як постріл із-за рогу, слово. Для тисяч українських родин воно назавжди стало грізним знаменням біди, символом невгамовних душевних мук і невтішного горя.

Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони б були добрими майстрами, вчителями, лікарями, юристами, науковцями… Але чужа війна відібрала у них таку можливість... Не повернулися вони додому…

Посивілі жінки у чорних хустинах… Скільки ж їх? Скільки сліз? Хіба можна висловити словами материнське горе?! Цинкова труна, свіжа могила, фотографія у чорній рамці… Вічний біль. Вічна скорбота. Не заростає стежка до могил афганців, спогади про них живуть у пам’яті людей.

За майже 10 років бойових дій, на цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях.

Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний обов’язок, від чого вмить посивілим батькам було вдвічі важче.

Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.

17 лютого в бібліотеці-філії №3 Стрийської МЦБС до річниці виведення військ з Афганістану проведено урок мужності "Афганістан - мій біль, моя пекуча пам'ять". В затишній читальній залі зібралися усі небайдужі, щоб віддати данину шани полеглим на чужині нашим землякам. На захід запросили секретаря Стрийської спілки ветеранів Афганістану Романа Кіндратишина та його бойового побратима Ігора Кравця. Вони розповіли про Афганську війну, яка їм закарбувалася настільки, що деколи є відчуття, ніби тільки недавно повернулися з чужини, де змушені були виконувати так званий інтернаціональний обов’язок. Роман Кіндратишин - відомий Стрийський письменник, дипломант регіонального конкурсу авторської поезії "Моя Україна" (Стрий, 2000р.).

Автор книги поезій "Пророслі тернами" (Стрий, "Щедрик", 2005р.) В його творчому доробку книга про події в Афганістані "Карпати - Гіндукуш". У ній щоденник – повість, оповідання, новели, поезія, нариси, спогади, есеї, роздуми, фото. Її доповнюють розповіді про афганців Стрийщини.

Незабаром вийде у світ третя книга автора.

Слово мав співорганізатор заходу, голова ГО "Правда. Віра. Перемога" Ігор Брик, який звернувся до присутніх з словами подяки за пам'ять про цю страшну війну, а ветеранам - афганцям та їх бойовим побратимам вручив подарункові сертифікати.

Хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.

Закінчилася десятилітня ніким і нікому не оголошена трагічна війна. Але в людській пам’яті вона буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з залізними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.

Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.

Світлини під час заходу...