Мово рідна, настав твій час,
Вільно лунаєш ти поміж нас.
Живи з нами вічно, квітуй і співай,
Лунай на весь голос, на весь рідний
край!
9 листопада українська громада відзначає велике духовне свято — День української писемності і мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвою рідного слова і його безсмертних творців.
Любити, шанувати і плекати рідну мову — святий
обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої
держави.
(кл. курівник Алексевич Галина Михайлівна,
вчитель української мови та літератури)
до дня української писемності і мови
провели бібліокараван «Наша мова – мова вічного народу!»
Бібліотекарі розповіли про тяжку долю нашої співучої мови, про її шлях до здобуття статусу
державної.
Школярі дізналися про історію писемності, скорботний
календар української мови, визначили місце української мови серед інших
слов’янських мов, почули щирі слова любові і вдячності до неї. Учні відгадували
українські прислів’я, читали вірші, легенди.
Мова — це велике національне надбання, коштовний
скарб із могуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. У
ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об'єднаних в єдине ціле — народ.
Весь світ віддає шану великим володарям українського
слова — Тарасу Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві - Левицькому
та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели
милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей
дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та
оберігати.
Тож цінуймо все, що маємо, не плачмо за минулим,
пробачаймо один одному, тішмося та веселімося, а також бережімо рідну мову, бо
вона – НАШЕ ДУХОВНЕ БАГАТСТВО!
Немає коментарів:
Дописати коментар